Географія

Офіційна назва: Держава Лівія (до прийняття Конституції).  

Столиця – Тріполі (понад 1,2 млн). Найбільші міста – Бенгазі (824 тис.), Місурата (881 тис.), Аз-Завія, Тобрук, Себга.

Територія: 1 759 540 км². 

Стратегічні природні ресурси: нафта – 48,36 млрд. барелів (2018 р., розвідані запаси, перше місце в Африці, в результаті розпочатого у січні 2020 р. ЛНА блокування нафтової інфраструктури щоденний видобуток нафти знизився з 1,2 млн. бар. до 89 тис. бар.), природний газ - 1,505 трлн.куб.м. (2018 р., розвідані запаси, четверте місце в Африці, у 2017 р. щодений видобуток газу становив понад 9 млрд. куб.м), залізні руди (3,5 млрд. тон, місткість заліза - 55-70%), магнезійні, калійні солі, фосфорити та гіпс.

Населення

Чисельність: 6,890 млн. (2020 р.).

Етнічний склад: 97% – лівійці (араби, арабо-бербери), бербери та етнічні племена Сахари (туареги, тубу, хауса); 3% - єгиптяни, суданці, палестинці, сомалійці, іракці, тунісці, греки, мальтійці, італійці, пакистанці, турки, індійці.

Державна релігія: іслам сунітського напрямку (97% населення країни).

Державна мова – арабська. Італійська та англійська мови поширені у великих містах.

Писемність - 91% (серед чоловіків – 96,7 %, серед жінок – 85,6 %).

Освіта – початкова освіта є безкоштовною та обов’язковою (9 класів). У Лівії діють 84 вищі навчальні заклади (з них 12 університетів), а також 14 науково-дослідних центрів (2013 р.).

Грошова одиниця: лівійський динар: 1,4 л.д. = 1 дол. США (офіційний курс станом на квітень 2020 р.).

Державний устрій

Національне свято: 24 грудня (1951 р.) – День незалежності (від Італії). Після подій народної революції в Лівії широко відзначається День Революції 17 лютого (2011 року).

Адміністративно-територіальний поділ: історично країна поділяється на Тріполітанію, Феззан та Кіренаїку. Формально країна поділяється на 22 провінції (шаабіяти).   

Форма правління на сьогодні не визначена. Після усунення режиму М.Каддафі в Лівії було скасовано форму правління джамагирія - «влада мас». Нову форму правління буде визначено в процесі розробки і ухвалення конституції Лівії. На сьогодні конституції у Лівії немає.

Органи влади:

Починаючи з липня 2014 р., Лівія перебуває у стані громадянської війни, спричиненої накопиченням низки неврегульованих проблем після повалення у 2011 р. режиму М.Каддафі.

Після початку активної фази збройного конфлікту у Лівії утворилося багатовладдя. Це проявляється у функціонуванні паралельних гілок влади:

- Президія Уряду національної згоди (УНЗ) в м.Тріполі, яка є визнаною міжнародним співтовариством (Голова Президії з 2015 р. – Фаєз Ас-Саррадж);

- Тимчасовий уряд Лівії (м.Тобрук) на чолі з Абдаллою Тинні, що втратив підтримку міжнародного співтовариства після формування УНЗ;

- Палата представників (ПП) в м. Тобрук залишається єдиним легітимним законодавчим органом в країні (Голова – Акіла Салех). Вона фактично підтримує Тимчасовий уряд і робить усе можливе, аби перешкодити утвердженню УНЗ. У 2017 р. до Конституційної декларації було внесено поправку, згідно з якою період повноважень Палати представників продовжується до часу обрання нового лівійського парламенту);

Вища Державна рада Лівії – консультативний орган, утворений у відповідності до Схиратських домовленостей (голова Ради з 2018 р. – Халід Аль-Машрі).

Важливу роль у політичному житті Лівії відіграє командуючий Лівійською національною армією (ЛНА) фельдмаршал Х.Хафтар, який користується підтримкою керівництва ПП і претендує на роль військового правителя Лівії.

Численні протиріччя між лівійськими учасниками політичного процесу, діяльність незаконних збройних формувань призвели до перенесення президентських та парламентських виборів у колишній Джамагирії на невизначений час.  Планом ООН передбачається скликання перед загальними виборами Національної конференції за участю представників політичних, економічних, культурних кіл Лівії, військових еліт та представників лівійських племен, з подальшим ухваленням конституції країни на загальному референдумі. Головною метою Національної конференції є консолідація лівійського суспільства навколо ідеї відновлення державності, об’єднання країни, створення центральних органів управління, заручення підтримкою національних акторів в питанні прийняття результатів майбутніх виборів.

4 квітня 2019 р. у західній Лівії розпочалася військова кампанія ЛНА проти афілійованих з УНЗ парамілітарних формувань.

Економіка

Номінальний ВВП  – 61,97 млрд.дол.США  (2017 р.), 37,78 млрд.дол.США (2016 р.), 40,8 млрд. (2015 р.). Частка сільського господарства – 1,3 %, промисловості – 52,3 %, сфери послуг – 46,4% (2017 р.).

Зростання ВВП: 64% (2017 р.), -7,4 % (2016 р.),  -13% (2015 р.).

Зростання промислового виробництва: 60,3 % (2017 р.).

ВВП на душу населення: 9600 дол. США (2017 р.).

Провідні галузі економіки: нафтодобувна, нафтохімічна (виробництво пластику), металургійна, харчова, текстильна, кустарне виробництво, виробництво цементу.

Бюджет: доходи – 15,78 млрд. дол. США, витрати – 23,46 млрд.; дефіцит бюджету -  25,1 % від ВВП (2017 р.).

Рівень інфляції: 28,5% (2017 р.).

Рівень безробіття: 19,22% (2016 р.).

Зовнішня торгівля:

Експорт: за 2017 р. – 18,38 млрд. дол. США.

- структура: сира нафта, продукти нафтопереробки, природний газ, хімікати.

- показники за країнами: Італія - 19 %, Іспанія – 12,5%, Франція - 11%, Єгипет – 8,6%, Німеччина – 8,6%, Китай - 8,3%, США – 4,9%, Великобританія – 4,6%, Нідерланди – 4,5%, (2017 р.).

Імпорт: за 2017 р. – 11,36 млрд. дол. США.

- структура: продукція машинобудування, продукти харчування, транспортне обладнання, споживчі товари.

- показники за країнами: Китай – 13,5%, Туреччина – 11,3%, Італія – 6,9%, Південна Корея – 5,9%, Іспанія – 4,8%, (2017 рік).